П’ять основних правил для журналіста, що висвітлює проблеми ЛЖВ (людей, що живуть з ВІЛ):

1. Вірно використовувати медичну термінологію (не плутати поняття ВІЛ та СНІД: ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІД через деякий час. СНІД розвивається як кінцева стадія хвороби в організмі людини, яку викликає ВІЛ).

2. Не використовувати дискримінаційну лексику.

Некоректне висловлювання:	Варто замінити на:
ВІЛ-інфікований; носій ВІЛ; пацієнт з ВІЛ; хворий ВІЛ/СНІД; хворий СНІДом	Людина, що живе з ВІЛ; людина з ВІЛ; ВІЛ-позитивна людина (особа); людина, що живе зі СНІД (лише у тому випадку коли СНІД вже діагностований)
Боротьба з ВІЛ	Протидія ВІЛ
наркоман; «на голці»	Наркозалежний; споживач ін’єкційних наркотиків
Педераст; гомосексуаліст	Чоловік, що має секс з чоловіком; гей; гомосексуал
Проститутка; «жриця кохання»; представниця найдавнішої професії	Працівники секс-бізнесу (як жінки, так і чоловіки); чоловіки чи жінки, що надають сексуальні послуги за платню; працівники комерційного сексу
Групи ризику	Групи, найбільш вразливі до ризику інфікування ВІЛ
«Кара божа»; «гріховність»; «аморальність»; «відсутність моралі»; «СНІД – чума ХХ століття»; «загинули від СНІД»; «життя, перекреслене вірусом»; «катастрофічна ситуація»; «ми всі помремо від СНІД»; «життя ВІЛ-позитивних людей жахливе»	Взагалі відмовитись від подібних кліше, оскільки вони лише залякують читача і викликають відразу до проблеми.
Заразитись ВІЛ; заразитись СНІД; вірус СНІД	Інфікуватись ВІЛ/СНІД; інфікуватись вірусом; інфікуватись вірусом імунодефіциту людини

3. Не сприяти своїми публікаціями процесам стигматизації ЛЖВ, не підтримувати найпоширеніші соціальні стереотипи, що зараховують ЛЖВ до особливого класу людей і формують інакше ставлення до них, аніж до тих, кого в суспільстві вважають «нормальними».
4. Згадувати УСІ можливі шляхи інфікування ВІЛ, не виокремлюючи лише деякі (як правило, у ЗМІ акцентується увага лише на двох шляхах інфікування вірусом: через незахищені статеві контакти та сумісне використання шприців для наркотиків, що формує в соціумі хибне  та неповне уявлення про інфікування).
5. Надавати контактну інформацію організацій, що працюють в галузі ВІЛ/СНІД; а також інформацію про те, де можна зробити тест, до кого звертатись у разі потреби.

Завдання 4. Замісна підтримувальна терапія

Плюси:

www.modernmedicine.com

• усуває необхідність вживати нелегальні опіати, оскільки ЗПТ в певному значенні заміщає їхню дію і підтримує стабільний стан пацієнта;
• стабілізація і поліпшення психосоматичного стану пацієнтів, хворих на синдром залежності від опіоїдів;
• медикаменти, призначені для використання під час замісної терапії послаблюють ефекти героїну або інших опіоїдних наркотиків, зв'язуючи опіоїдні рецептори у головному мозку;
• медикаменти для замісної терапії (у тому числі метадон) можна вживати  перорально  у формі таблеток чи розчину,  відтак, усувається ризик зараження інфекційними захворюваннями, пов'язаний з ін'єкціями (ВІЛ-інфікування, гнійні і септичні ускладнення, гепатити);
• тривала дія медикаментів: наприклад, бупренорфін здатний зберігати зв'язок з рецепторами до 72 годин, що дозволяє використовувати його для замісної терапії навіть не щодня, а лише тричі і навіть двічі на тиждень;
• зниження кримінальної активності серед СІН;
• є можливість регулярних консультацій соціального працівника та психолога, які допоможуть справитися з психологічними труднощами та вирішити багато проблем повсякденного життя (працевлаштування, відновлення втрачених документів, сімейне консультування). За необхідності надається можливість консультування і лікування іншими фахівцями (інфекціоністами, психіатрами, гінекологами, фтизіатрами).
• cтворення умов для якісного медичного обслуговування вагітних жінок, що вживають наркотики;
• відповідно до експертних оцінок, кожен долар, вкладений у програми лікування опіоїдної залежності, може зберегти чотири-сім доларів тільки завдяки таким факторам, як зменшення збитків, завданих злочинністю, пов'язаною з наркотиками, і крадіжками та пограбуваннями, а також скорочення витрат на карне судочинство. Якщо врахувати економію на медичній допомозі, сумарне заощадження може перевищити витрати в співвідношенні 12:1.

Мінуси:

• щодо метадону: ризик  передозування,  ймовірність   використання   без лікарського   призначення   з   метою  ейфоризації,  ризик  витоку препарату на "чорний ринок",  значна фізична залежність;
• метадон за передозування може призвести до небажаних наслідків: пригнічення дихальної функції, дихальної недостатності та навіть летального кінця;

• ризик передозування є вищим на етапі початку терапії (період індукції), а також за обставин легального або нелегального вживання інших седативних препаратів. АЛЕ,  ризик передозування під час терапії метадоном є нижчим, аніж під час вживання нелегальних наркотиків;
• найбільш поширені наслідки тривалого вживання метадону - закрепи. Вони спостерігаються внаслідок уповільнення перистальтики ШКТ;
• побічні дії бупренорфіну аналогічні тим, що виникають при застосуванні інших опіоїдів та зумовлені агоністичним ефектом на опіатні рецептори. Найчастіше спостерігаються: головний біль, нудота та блювота, підвищена пітливість, закрепи, сонливість, аменорея у жінок, сексуальні розлади у чоловіків. Більшість цих явищ виникає на початку лікування, але у деяких випадках можуть супроводжувати пацієнтів досить довгий час.