 |
| Фото: Henry Leutwyler // Fall 2007 |
Стаття А.Казанцевої «Спать надо чаще» присвячена проблемам сну, пам’яті, а також ідеї гіпнопедії, тобто навчання під час сну. В цілому матеріал викликав неоднозначні враження, адже авторка почасти порушувала основні принципи журналістики, про які йтиметься далі.
Спекулювання сенсаційністю
Журналістка подекуди використовує аж надто емоційно забарвлені вирази, які втім є вкрай голослівними і мають на меті лише створення ефекту сенсаційності. Наприклад, ще на початку статті читаємо: «Совершенно невозможно спать, когда на твоих глазах расшатываются основы миропорядка». «Розгойдування основ світоустрою» очевидно означає ефект лекції вченого В.Ковальзона, однак такі безапеляційні твердження не є прийнятними в науковій журналістиці.
Далі за текстом: «Собравшиеся всегда подозревали, что цивилизация вынуждает людей жить по какому-то дурацкому графику, но не ожидали, что это – общепризнанный научный факт». Є одразі кілька зауважень: по-перше, хто є «собравшиеся» - студенти, вчені-колеги Ковальзона, журналісти? Незрозуміло. По-друге, очевидна фамільярність і неоднозначність висловів автора впадає у вічі. Залишається лише здогадуватись, що під «дурацким графиком» йдеться про режим сну, а «общепризнанный научный факт» кимось доведена теорія .
Журналістські «ляпи»
Журналістка згадує про існування чотирьох фаз сну, однак пояснення їм дає зовсім нелогічно - називає лише першу і четверту, другу і третю чомусь залишає поза увагою.
Залишає здогадку після прочитання і таке речення: «человеческий сон отличается от сна нормальных животных». Що таке «нормальные животные» - невідомо, тоді, за логікою А.Казанцевої мали б існувати і «ненормальные животные», однак такі науці досі невідомі.
Автор статті окрім того, виявляє певну некомпетентність в досліджуваній темі. Її фраза «что именно происходит при недостатке сна у людей, исследовать довольно трудно, намного проще работать с крысами…» викликає певний конфуз. По-перше, дисфункції сну вже давно вивчені і описані психіатрами, а по-друге, зіставляти роботу вчених з людьми і пацюками не зовсім коректно і етично.
Необґрунтованість тверджень
У статті часто згадуються дослідження, наукові співтовариства, безособові вчені і піддослідні, на які немає жодних посилань чи цитат, через це постає питання правдивості матеріалу. Наприклад: «антропологические исследования примитивных культур подтверждают, что…», «идея о том, что… подтверждается множеством экспериментов», «сегодня научное сообщество уже не сомневается в самом факте…» і т.д.
Невідомо, якими джерелами послуговувалась журналістка, відтак стаття втрачає найголовніший аспект – достовірність.
Розфокусування уваги, відсутність основної ідеї
Цей недолік є вкрай важливим, адже через розмитість головного «месиджу» автора, відповідно і читач отримує нечітке розуміння викладеного матеріалу. Спочатку у статті йдеться про важливість прокидання після завершення чергової фази сну, потім – про корисність і природність денного сну, надалі ця теза самим же вченим і спростовується: «…для нашего хорошего запоминания неважно, когда мы поспали – днём или ночью». Після цього авторка вдається до пояснення вкрай складною науковою мовою про поняття біологічного годинника людини, де приходить до необґрунтованого висновку, що він працює за 25-годинним графіком, а не 24-годинним, як прийнято вважати.
Далі у статті починається своєрідний хаос – журналістка переказує ідеї Ковальзона без якої-небудь структуризації. Читач дізнається і про ідеї гіпнопедії, і про зацікавлення Ковальзона антиутопічними, сатиричними ідеями британського письменника О.Хакслі.
Гадаю, найкращим вирішенням такої проблеми було, якби авторка обрала один певний аспект, ідею того ж вченого Ковальзона і проаналізувала його, додавши інші джерела, та думки інших експертів.
Відсутність альтернативної точки зору
Єдиним цитованим джерелом у даній статі є вже згадуваний вчений-біолог Володимир Ковальзон, провідний науковий співробітник Інституту проблем екології та еволюції ім. А.Н. Северцова РАН. Зрозуміло, що стаття присвячена саме його доповіді, однак відсутність інших поглядів перетворює статтю на оду вченому Ковальзону, що є неприпустимим для журналістики в цілому.
Авторитетність цитованого вченого
Найважливіший аспект – це твердження самого Ковальзона, ідеї якого представляються авторкою статті як незаперечні істини. Журналістка їх не аналізує, хоча доктор біологічних наук подекуди висловлюється вкрай суперечливо. Зокрема, А.Казанцева наводить такі прямі і непрямі цитати: «… лучше всего мы запоминаем всякую дрянь, так сказать, неприятности..», «Ковальзон считает, что возможность высыпаться должна быть у каждого, даже если он мутант». Гадаю, коментарі тут зайві.
Джерело: Science & Technologies RF
Комментариев нет:
Отправить комментарий