Радіосюжет на тему: Замінники цукру

Сюжет розміщено на веб-ресурсі Screencast.com:
http://www.screencast.com/users/Rudislav/folders/Default/media/6c6c4da1-ac8d-4deb-adf7-d7de473c5398

Підводні камені флюорографії

     Щорічна процедура флюорографії знайома усім – без довідки про неї тепер ні на роботу влаштуватись, ні з пологового будинку не виписатись. В Україні флюорографія проводиться щорічно усьому населенню з 16-річного віку.

В основі флюорографічного обстеження лежить використання рентгенівського випромінювання, яке проходить крізь тканини людини і фіксується на плівці. По суті, флюорографія – це здешевлений варіант рентгенівського обстеження органів грудної клітки, метою якого є масове обстеження на виявлення патологій.

Рентгенологічне обстеження використовується в медицині вже більше 100 років. Однак за останнє десятиліття ставлення до флюорографії, як ефективного діагностичного методу, різко змінилося. Пов'язано це з поганим станом флюорографічної техніки, а звідси висока променеве навантаження на пацієнта, низька якість зображень плівкових флюорограм і трудомісткість архівування отриманих зображень

Рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я традиційна плівкова флюорографія заборонена в цивілізованому світі і не рекомендована до застосування в слаборозвинених країнах через підвищений радіаційний вплив на пацієнтаПочинаючи з 1996 року, провідні розробники рентгенівської техніки запропонували міжнародному ринку медичного обладнання цифрові системи для дослідження легенів, засновані на різних фізичних методах отримання рентгенівських зображень.

Такі системи в порівнянні з плівковою флюорографією дозволяють зменшити променеве навантаження, при цьому не впливаючи на якість зображення, необхідного для фтізіопульмонологіі. Однак висока вартість цих апаратів (350-500 тис. дол США), не дозволить в нашій країні провести масову заміну більше 5000 плівкових апаратів, з яких понад 2000 мають вік 15 років і старше.

Окрім старої техніки, існує ще одна проблема, повязана з рентгенологічним обстеженням – це недосконалість законодавства України. Якщо точніше – це недоопрацьованість Міністерством охорони здоров’я «Інструкції про проведення флюорографічних обстежень». У даному документі (зареєстрованому в Міністерстві юстиції України) є доволі суперечливі положення.

Зокрема, у пункті 3.4. зазначається: «Обов'язковому флюорографічному обстеженню підлягають породіллі до виписки їх з пологового будинку». Але читаємо уважно далі (пункт 3.10): «В плани профілактичних обстежень не включаються діти, вагітні жінки, матері, які годують груддю. Заборонені також флюорографія молочних залоз у жінок і рентгеноскопія різних органів з профілактичною метою».

Отже  закон зобов’язує породіллю пройти флюорографічне обстеження  й водночас звільняє жінку, що годує дитину груддю, від цієї процедури. Вочевидь, законодавство України не вбачає між цими двома процесами, пологами та вигодовуванні дитини груддю,  жодної часової послідовності чи логічної пов’язаності.

Оксана Скиталінська: Замінниками цукру змушена “підгодовуватися” велика частина дорослого населення планети. Навіть ті люди, які ніколи не купують підсолоджувачів, можуть щодня отримувати значні кількості цих речовин

Ще у 70-тих роках минулого століття цукор затаврували “білою смертю” і чи не найбільш шкідливим продуктом на Землі. Середньостатистична людина споживає за день близько 60 грамів цієї білої “отрути”, а, враховуючи, що один грам цукру дає приблизно 5 Ккал енергії, це може складати досить велику частину денної кількості залорій. Саме тому 1/3 населення Землі віддає перевагу синтетичним підсолоджувачам, тобто замінникам цукру.

Оксана Скиталінська, сертифікований Міністерством охорони здоров’я України лікар-дієтолог, популяризатор здорового способу життя: друкується у ЗМІ та на інтернет-порталі «Українська правда – Життя», у рубриці «Здоров’я». Окрім того, кожні два тижні  є гостею медичної програми «Сімейні години» на радіо «Промінь».

Пані Оксано, розкажіть, будь ласка, про історію виникнення замінників цукру?

Першим замінником цукру став сахарин, який був синтезований в 1879 році російським емігрантом Фальбергом. Нова речовина мала одну дивну якість: вона була в 450 разів солодше цукру. Американські бізнесмени використали цей винахід і дуже швидко налагодили промислове виробництво сахарину, і почали його “впроваджувати в маси”. Так що США стали першопрохідцями в освоєнні замінників і мають уже столітню історію споживання сахарину.

Перші звинувачення на адресу цього замінника прозвучали в 70-их роках минулого століття. Після численних дослідів на тваринах, виявилось, що він провокує рак сечового міхура у щурів. Паніку, яку послідувала за цим важко уявити: сахарин, який тривалий час був трибутом будь-якого “цивілізованого” чаювання, відразу перетворився на persona non grata. Дискредитовану речовину було заборонено до вживання в Америці та більшості європейських країн.

Реабілітація підсолоджувача відбулася півтора десятиліття тому, коли подальші дослідження довели, що малі дози сахарину не мають канцерогенних властивостей. Однак у Канаді цей замінник до цих пір знаходиться на нелегальному положенні. У всіх інших державах він дозволений до продажу з позначкою “Викликає рак у лабораторних тварин”.

На вашу думку, наскільки ефективно працюють подібні аннотації?

В Україні всі дозовані цукрозамінники не мають подібної аннотації, вони вільно продаються у продажу. Хоча  подібний інформаційний додаток був би доцільним, оскільки людина приймала би свідоме рішення, так само, як і при покупці сигарет, наприклад, де вказано, що «Куріння є небезпечним для вашого здоров’я». Тому важливо, щоб покупці були інформовані про дотримання “допустимої денної норми”.

А хто визначає цю «допустиму денну норму»?

Це визначає Всесвітня Організація Охорони здоров’я. Саме там були розроблені нормативи безпечного прийому підсолоджувачів. У них враховується вага цих речовин у розрахунку на кілограм маси тіла, які можна щодня споживати протягом усього життя без ризику для здоров’я. Для сахарину добова доза становить 5 мг на один кілограм ваги споживача. Регулярне перевищення цієї норми може бути причиною ускладнень.

Де найбільше використовується сахарин?

Сахарин широко використовується в харчовій промисловості, але у невеликих кількостях, передусім тому, що він має неприємний гіркий присмак, хоча майже 500 разів солодший за цукор. Одним з інгредієнтів морозива, кремів, желатинових десертів та інших кондитерських виробів є харчова добавка Е 954. Під цим непомітним і мало кому зрозумілим псевдонімом ховається сахарин. Так що він вже давно став невід’ємною частиною нашого повсякденного життя.

Тобто, споживач подібних товарів, який не є компетентним у даному питанні, мало того, що не попереджений про потенційні ризики, так ще, фактично, і не здогадується, що споживає замість натурального цукру синтетичний замінник?

Так, сахарином змушена “підгодовуватися” велика частина дорослого населення планети. Навіть ті люди, які ніколи не замінюють цукор підсолоджувачами, щодня можуть отримати значну кількість цієї речовини.

Пані Оксано, ви розповіли про сахарин. А які ще існують синтетичні замінники цукру?

Другим, поширеним синтетичним замінником цукру є цикламат, який у 30 разів солодший за цукор. Кар’єра цього підсолоджувача відразу ж почалася з великого скандалу: медики оголосили його канцерогеном і повільно діючою отрутою. Лише нещодавно продаж цикламату був дозволений в Європейському союзі. Однак у Франції, Великобританії і США ця речовина досі офіційно заборонена до виробництва та вживання.

У Росії ж цей замінник був вивчений Міністерством Охорони здоров’я і пройшов перевірку Госепіднадзора. Не дивлячись на схвалення цих інстанцій, фахівці настійливо рекомендують не вживати цикламат вагітним жінкам, дітям та людям, які страждають на ниркову недостатність. Для всіх інших допустима денна доза цикламату становить 11 мг на 1 кілограм ваги.

Чи проводились такі перевірки в Україні?

Ні, в Україні, подібні дослідження взагалі не проводились.

А який цукрозамінник є найбільш уживаним в харчовій промисловості?

Одним із найпопулярніших замінників цукру вважається аспартам, синтезований у 70-их роках компанією “Monosanto”, у 200 разів солодший за цукор. Зараз на нього припадає близько 25% всієї споживаної “солодкої синтетики”. Не дивлячись на таку поширеність, аспартам приховує в собі потенційну небезпеку. Проблема полягає в хімічній будові цієї речовини: вона складається з двох амінокислот – фенілаланіну і аспарагіну, з’єднаних між собою молекулою метилового спирту.

У процесі проведених досліджень було доведено, що при нагріванні утворюється речовина формальдегід, яка є канцерогеном класу А (тобто найбільш небезпечного). Так що фахівці не заперечують ймовірних ускладнень, пов’язаних з вживанням великих доз цього цукрозамінника. І так само категорично його не варто споживати вагітним жінкам та дітям.

Що стосується солодких газованих напоїв, а особливо їхніх «дієтичних» версій, то які підсолоджувачі містяться там?

От якраз аспартам і використовується зараз майже у всіх “полегшених” (light) солодких газованих напоях. Саме завдяки йому продавані напої можуть похвалитися мінімальним вмістом калорій.

Пані Оксано, наскільки вживання таких напоїв є шкідливим для організму людини?

Звичайно ж, помірна кількість такої “газованої води” видимої і миттєвої шкоди здоров'ю не принесе. Проте якщо щодня випивати літр такої солодкої "шипучки", це може несприятливо позначитися на здоров’ї любителя цього виду напоїв. Особливо це актуально щодо нагрітих напоїв, які знаходились на сонці: при підвищеній температурі аспартам руйнується з виділенням метанолу, який є досить агресивною хімічною речовиною.Саме тому виробники радять вживати його охолодженим: в першу чергу, з метою безпеки.

Так що зловживати всілякими “lights” стратегічно не розумно. На лимонадних етикетках аспартам, зазвичай, маскується під абревіатурою Е951. А поруч зі списком інгредієнтів, як правило, фігурує напис, що забороняє цю продукцію хворим на фенілкетонурію. Це вроджене захворювання супроводжується непереносимістю організмом фенілаланіну, який у великих кількостях міститься в аспартамі.

Невже, на сьогоднішній день вчені досі не винайшли безпечний аналог цукру, який би не мав побічних ефектів та ризиків для здоров’я?

Найбезпечнішим замінником вважається сукралоза, яка була синтезована в 1976 році в Англії. Це єдиний штучний “цукор”, який уникнув звинувачень у канцерогенності. Фахівці стверджують, що його прийом безпечний не тільки для звичайного контингенту, але і для вагітних жінок і дітей молодшої вікової групи.

Максимальна денна доза становить 5 мг на 1 кг ваги. У ці рамки легко можуть вкластися навіть найзатятіші ласуни – адже сукралоза в 600 разів солодша цукру, і тому смаковий ефект досягається за допомогою невеликої кількості цього підсолоджувача. Не дивлячись на всі позитивні якості, сукралоза майже не використовується в харчовій промисловості і не зустрічається на прилавках українських аптек. Справа в тому, що на сьогоднішній день цей замінник є найдорожчим на світовому ринку, а, отже, не витримує конкуренції з дешевшими аналогами цукру.

Треба сказати, що передозування будь-якої речовини може принести шкоду здоров’ю. Саме тому так важливо дотримуватися правил “допустимої денної норми”. Для цього треба купувати тільки ті препарати, на етикетці яких зазначено тип підсолоджувача і його вага. Ця обережність дозволяє точно розрахувати безпечну кількість замінника цукру. А от контроль за порошками і вже готовими сиропами є досить проблематичним. Саме тому фахівці радять віддавати перевагу таблетованими формами, так як вони передбачають самий точний облік солодких міліграмів.

Хочу додати, що природа дала нам багато джерел натуральних солодощів: мед, солодкі фрукти, ягоди. І якщо вам небайдуже ваше здоров'я, краще вживайте узвари, компоти. морси, свіжі соки. Важливо зрозуміти, що відповідальність за наше здоров'я лежить на нас самих, а не на рекламі, метою якої є лише прибуток.

Радіосюжет на тему соціальної стратифікації суспільства

 Сюжет розміщено на веб-ресурсі Screencast.com:

http://www.screencast.com/users/Rudislav/folders/Default/media/bae321a3-b72f-4dad-9651-735039806ae3

Приклади вдалого та невдалого використання статистичної інформації

Аналізуючи журналістські матеріали та новинні повідомлення, які оперують статистичним даними, можна дійти висновку, що помилки, які там трапляються є досить типовими і досить часто повторюваними. Серед найпоширеніших недоліків можна виокремити:

·         відсутність даних про організацію, яка провела дослідження;

·         відсутність інформації про вибірку (скільки всього було опитано, до якої соціальної та вікової  категорії належать респонденти);

·         час проведення дослідження;

·         хто замовник дослідження;

·         чи зазначена похибка у результатах дослідження.

Прикладом вдалого використання статистичних даних може слугувати цей матеріал:

Body Mass Index in Adolescence Associated With Early Occurrence of Diabetes and Heart Disease (ScienceDaily (Apr. 7, 2011)

·         У публікації згадується термін, впродовж якого проходило дослідження та його тип (follow-up study);

·         кількість респондентів, з вказівкою на національну, вікову та професійну належність;

·         вказана назва організації, ім’я та посада науковця, який очолював дослідження (плюс імена та посади усіх науковців із дослідницької групи);

·         дата оприлюднення результатів дослідження;

·         назва наукового видання, де результати опубліковані;

·         фактори ризику, які враховувались під час дослідження (рівень цукру в крові, ліпідний спектр крові, кров’яний тиск, куріння та сімейна історія хвороб);

·         поетапне представлення результатів (оскільки дослідження тривало 17 років, вчені оприлюднили результати по кожному періоду дослідження).

Невдале використання статистики добре проілюстроване у цій публікації:

Новости науки » Медицина » Корица помогает снизить уровень сахара в крови

·         жодних згадок про організацію, яка провела дослідження;

·         немає імен, посад дослідників, лише абстрактні «шведські вчені»;

·         немає даних про респондентів, їхню кількість та категорію. Лише є згадка, що респонденти були «добровольцями»;

·         жодних даних у відсотковому чи кількісному співвідношенні (лише відомо, що людей розподілили на дві групи);

·         відсутня інформація про публікацію результатів дослідження і дату його проведення;

·         не вказується похибка у результатах дослідження.

Загалом, склалось враження, що дане дослідження є несправжнім, оскільки абсолютно не відповідає, бодай, елементарним науковим вимогам. Прикметно, що замітка опублікована на сайтах sbio.info («перша біо спільнота») та «Новости науки», що позиціонують себе як ресурси з претензією на науковість.

П’ять основних правил для журналіста, що висвітлює проблеми ЛЖВ (людей, що живуть з ВІЛ):

1. Вірно використовувати медичну термінологію (не плутати поняття ВІЛ та СНІД: ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІД через деякий час. СНІД розвивається як кінцева стадія хвороби в організмі людини, яку викликає ВІЛ).

2. Не використовувати дискримінаційну лексику.

Некоректне висловлювання:	Варто замінити на:
ВІЛ-інфікований; носій ВІЛ; пацієнт з ВІЛ; хворий ВІЛ/СНІД; хворий СНІДом	Людина, що живе з ВІЛ; людина з ВІЛ; ВІЛ-позитивна людина (особа); людина, що живе зі СНІД (лише у тому випадку коли СНІД вже діагностований)
Боротьба з ВІЛ	Протидія ВІЛ
наркоман; «на голці»	Наркозалежний; споживач ін’єкційних наркотиків
Педераст; гомосексуаліст	Чоловік, що має секс з чоловіком; гей; гомосексуал
Проститутка; «жриця кохання»; представниця найдавнішої професії	Працівники секс-бізнесу (як жінки, так і чоловіки); чоловіки чи жінки, що надають сексуальні послуги за платню; працівники комерційного сексу
Групи ризику	Групи, найбільш вразливі до ризику інфікування ВІЛ
«Кара божа»; «гріховність»; «аморальність»; «відсутність моралі»; «СНІД – чума ХХ століття»; «загинули від СНІД»; «життя, перекреслене вірусом»; «катастрофічна ситуація»; «ми всі помремо від СНІД»; «життя ВІЛ-позитивних людей жахливе»	Взагалі відмовитись від подібних кліше, оскільки вони лише залякують читача і викликають відразу до проблеми.
Заразитись ВІЛ; заразитись СНІД; вірус СНІД	Інфікуватись ВІЛ/СНІД; інфікуватись вірусом; інфікуватись вірусом імунодефіциту людини

3. Не сприяти своїми публікаціями процесам стигматизації ЛЖВ, не підтримувати найпоширеніші соціальні стереотипи, що зараховують ЛЖВ до особливого класу людей і формують інакше ставлення до них, аніж до тих, кого в суспільстві вважають «нормальними».
4. Згадувати УСІ можливі шляхи інфікування ВІЛ, не виокремлюючи лише деякі (як правило, у ЗМІ акцентується увага лише на двох шляхах інфікування вірусом: через незахищені статеві контакти та сумісне використання шприців для наркотиків, що формує в соціумі хибне  та неповне уявлення про інфікування).
5. Надавати контактну інформацію організацій, що працюють в галузі ВІЛ/СНІД; а також інформацію про те, де можна зробити тест, до кого звертатись у разі потреби.

Завдання 4. Замісна підтримувальна терапія

Плюси:

www.modernmedicine.com

• усуває необхідність вживати нелегальні опіати, оскільки ЗПТ в певному значенні заміщає їхню дію і підтримує стабільний стан пацієнта;
• стабілізація і поліпшення психосоматичного стану пацієнтів, хворих на синдром залежності від опіоїдів;
• медикаменти, призначені для використання під час замісної терапії послаблюють ефекти героїну або інших опіоїдних наркотиків, зв'язуючи опіоїдні рецептори у головному мозку;
• медикаменти для замісної терапії (у тому числі метадон) можна вживати  перорально  у формі таблеток чи розчину,  відтак, усувається ризик зараження інфекційними захворюваннями, пов'язаний з ін'єкціями (ВІЛ-інфікування, гнійні і септичні ускладнення, гепатити);
• тривала дія медикаментів: наприклад, бупренорфін здатний зберігати зв'язок з рецепторами до 72 годин, що дозволяє використовувати його для замісної терапії навіть не щодня, а лише тричі і навіть двічі на тиждень;
• зниження кримінальної активності серед СІН;
• є можливість регулярних консультацій соціального працівника та психолога, які допоможуть справитися з психологічними труднощами та вирішити багато проблем повсякденного життя (працевлаштування, відновлення втрачених документів, сімейне консультування). За необхідності надається можливість консультування і лікування іншими фахівцями (інфекціоністами, психіатрами, гінекологами, фтизіатрами).
• cтворення умов для якісного медичного обслуговування вагітних жінок, що вживають наркотики;
• відповідно до експертних оцінок, кожен долар, вкладений у програми лікування опіоїдної залежності, може зберегти чотири-сім доларів тільки завдяки таким факторам, як зменшення збитків, завданих злочинністю, пов'язаною з наркотиками, і крадіжками та пограбуваннями, а також скорочення витрат на карне судочинство. Якщо врахувати економію на медичній допомозі, сумарне заощадження може перевищити витрати в співвідношенні 12:1.

Мінуси:

• щодо метадону: ризик  передозування,  ймовірність   використання   без лікарського   призначення   з   метою  ейфоризації,  ризик  витоку препарату на "чорний ринок",  значна фізична залежність;
• метадон за передозування може призвести до небажаних наслідків: пригнічення дихальної функції, дихальної недостатності та навіть летального кінця;

• ризик передозування є вищим на етапі початку терапії (період індукції), а також за обставин легального або нелегального вживання інших седативних препаратів. АЛЕ,  ризик передозування під час терапії метадоном є нижчим, аніж під час вживання нелегальних наркотиків;
• найбільш поширені наслідки тривалого вживання метадону - закрепи. Вони спостерігаються внаслідок уповільнення перистальтики ШКТ;
• побічні дії бупренорфіну аналогічні тим, що виникають при застосуванні інших опіоїдів та зумовлені агоністичним ефектом на опіатні рецептори. Найчастіше спостерігаються: головний біль, нудота та блювота, підвищена пітливість, закрепи, сонливість, аменорея у жінок, сексуальні розлади у чоловіків. Більшість цих явищ виникає на початку лікування, але у деяких випадках можуть супроводжувати пацієнтів досить довгий час.  

Завдання 3. Сценарний план документального фільму на тему зберігання пуповинної крові

Фото з сайту: http://umbilicalcordbloodstemcellreserch.com/

В кадрі: Зйомка блоку з новонародженими дітьми через скло Крупний план дитячих облич Лікар в коридорі розмовляє з вагітною жінкою Коментар майбутньої мами, що вагається щодо рішення про зберігання пуповинної крові для майбутньої дитини (зйомка в пологовому будинку) Коментар біолога з Міжнародного центру біотехнології «Біостем» при НДІ невідкладної та відновновлювальної хірургії ім. Гусака (м. Донецьк) , що працює в лабораторії клітинного і тканинного культивування. Зйомка приладдя в лабораторії  – мікроскопів, кріо-камер, і тд.    Коментар директора Сімейного банку пуповидної крові «Гемафонд» (м.Київ) Архівні фото Девіда Харісса, Архівне відео американських банків пуповидної крові   Коментар фахівця з  Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення при Міністерстві охорони здоров’я щодо фінансування державою процедури збереження пуповидної крові Коментар юриста  Інфографіка переліку документів, що  регламентують діяльність банку пуповинної крові в Україні: ·         Конституція України, ·         Цивільний кодекс, ·         законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", ·         законом України "Про донорство крові та її компонентів", ·          законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Стенд-ап журналіста Зйомки в пологовому будинку, в центрі підготовки для майбутніх батьків

Поза кадром: Сьогодні кожна родина, яка чекає малюка, стикається з вибором і відповідальністю за збереження або не збереження стовбурових клітин пуповинної крові майбутньої дитини. Оскільки в Україні ця послуга досить нова, навколо неї народилося чимало міфів. Я досі вагаюсь…Інформації не достатньо –  в одних джерелах залякують, що в Україні немає перевірених методик для такої процедури, в інших пишуть, що методики є, але збір пуповинної крові позбавляє новонародженого цінного крові. Одним словом, не вистачає кваліфікованої і вичерпної інформації для батьків. Використання гемопоетичних стовбурових клітин, якими дуже багата пуповинна кров, дійсно є «золотим стандартом» у лікуванні багатьох форм хвороб, зокрема лейкозів. Але вже сьогодні пуповинна кров успішно застосовується в лікуванні ще близько 70 інших важких захворювань в області імунології, ендокринології, ортопедії, стоматології, офтальмології, репродуктивної медицини та ін. Щодо того, що дитина недоотримує цінну для нього кров – це невірно.  Фактично, з пуповинної вени збирається кров, яка повинна була бути просто викинута. Мало хто знає, що вперше зберігати кров з пуповини в Україні почали в 1984 р., і є дані, що це був перший європейський досвід такого кріозберігання . Перший приватний банк пуповинної крові виник у США в 1992 році, коли професор Девід Харрісс «про всяк випадок» заморозив пуповинну кров свого сина. З тих пір, у світі засновані та успішно функціонують більше 200 банків пуповинної крові, а Девіду Харріссу сьогодні належить найбільший з них.   У розвинених країнах світу (США, Канада, Іспанія, Франція, Німеччина, Японія) активно функціонують державні банки пуповинної крові, що фінансуються урядом. У деяких країнах, (наприклад, у США) держава законодавчо зобов'язує лікарів інформувати всі вагітних жінок про те, що існує можливість зберегти пуповинну кров дитини у спеціалізованому банку. У тому ж США, витрати батьків на збереження пуповинної крові навіть вираховуються з щорічних податків. В Україні, на жаль, держава не може оплатити збір і зберігання цього безцінного біологічного матеріалу. Взаємовідносини клієнта з банком пуповинної крові регулюється договором, де прописані всі обов'язки банку щодо надання якісної послуги. Крім того, варто звернути увагу на такий пункт, де у договірному порядку гарантується організація передачі зразків на зберігання в інший банк пуповинної крові відповідного рівня в разі обставин, що не дозволяють і далі зберігати зразки в попередньому кріобанку. Щодо вартості такої послуги, то в  Україні в середньому вона складає близько 6-ти тисяч гривень. Фахівці все ж наголошують, що зберігання власної пуповинної крові навіть протягом всього життя коштує в десятки разів дешевше, ніж донорський зразок кісткового мозку чи чужий пуповинної крові з-за кордону.  Все ж кінцеве рішення –  зберігати пуповинну кров чи ні для своє дитини – таке  рішення кожна сім’я вже приймає самостійно.

На основі матеріалу «10 міфів про стовбурові клітини пуповинної крові»

www.sprosimam.org.ua

Завдання 2. Замітка на наукову тематику

 Переваги овочевої засмаги

Британський вчений дослідив, що споживаючи овочі та фрукти, можна отримати «здорову» засмагу. Дослідження, проведене доктором Іаном Стефеном в   Ноттінгемському Університеті, продемонструвало, що вживання свіжих овочів та фруктів дає навіть кращу засмагу за сонце -  шкіра набуває більш здорового та золотавого кольору.

Обличчя посередині -  природний колір шкіри, зліва - результат засмаги на сонці, справа - шкіра, збагачена каротиноїдами. Фото: Image courtesy of University of Nottingham

Усьому причина – каротиноїди (лат. carotinoida ‹ лат. carota – морква), що містяться у фруктах та овочах. Це жовті, помаранчеві чи червоні пігменти здебільшого рослинного походження, що є полінасиченими вуглеводнями, тобто органічними сполуками, що складаються з атомів вуглецю і водню. Каротиноїди є також антиоксидантами, що сприяють  поглинанню шкідливих речовин, шляхом сповільнення чи припинення окислювальних процесів в нашому організмі та нейтралізації дії активних молекул вільних радикалів. А це, в свою чергу, означає зміцнення імунної опірності організму до різноманітних вірусів та інфекцій, плюс покращення репродуктивних функцій організму. Саме  пігменти-каротиноїди і є відповідальними за насичений червоний чи жовтогарячий колір деяких фруктів та овочів, таких от, як наприклад, морква, помідори, плоди шипшини, смородини, горобини, обліпихи, актинідії та ін.

Фото: wine me up

Отже замість того, щоб пролежувати годинами на спекотному сонці заради бронзового відтінку шкіри, краще додати у свій раціон харчування побільше моркви і помідорів, - стверджує доктор Іан Стефен, котрий вже опублікував результати свого дослідження в журналі Journal Evolution and Human Behaviour (Журнал про еволюцію та людську поведінку).

Доктор Іан Стефен з Школи психології при Ноттінгемському Університеті проводив своє дослідження як одну з частин його PhD проекту (PhD – західний еквівалент нашого кандидата наук) за сприяння Брістольського Університету та Університету Св.Андрія. Він так коментує результати своїх дослідів: «Більшість людей думають, що задля покращення кольору шкіри потрібна засмага, однак наше дослідження доводить, що споживання фруктів та овочів  у великих кількостях є значно ефективнішим. Ми прийшли до висновку, що обираючи з-поміж засмаглої на сонці шкіри та шкіри, збагаченої кольором під дією каротиноїдів, люди все ж обирають другий варіант. Така шкіра виглядає значно привабливіше та має більш здоровий вигляд».

Використано матеріали:

Eating Vegetables Gives Skin a More Healthy Glow Than the Sun, Study Shows, ScienceDaily,

http://www.sciencedaily.com/releases/2011/01/110111133224.htm

Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника і В.О. Топачевського. – К., 1986; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни – К., 1993; Губський Ю.І. Біологічна хімія. – К.–Тернопіль, 2000.

Аналіз статті Анастасії Казанцевої «Спать надо чаще»

Фото: Henry Leutwyler // Fall 2007

Стаття А.Казанцевої «Спать надо чаще» присвячена проблемам сну, пам’яті, а також ідеї гіпнопедії, тобто навчання під час сну. В цілому матеріал викликав неоднозначні враження, адже авторка почасти порушувала основні принципи журналістики, про які йтиметься далі.

Спекулювання сенсаційністю

Журналістка подекуди використовує аж надто емоційно забарвлені вирази, які втім є вкрай голослівними і мають на меті лише створення ефекту сенсаційності. Наприклад, ще на початку статті читаємо: «Совершенно невозможно спать, когда на твоих глазах расшатываются основы миропорядка». «Розгойдування основ світоустрою» очевидно означає ефект лекції вченого В.Ковальзона, однак такі безапеляційні твердження не є прийнятними в науковій журналістиці.

Далі за текстом: «Собравшиеся всегда подозревали, что цивилизация вынуждает людей жить по какому-то дурацкому графику, но не ожидали, что это – общепризнанный научный факт». Є одразі кілька зауважень: по-перше, хто є «собравшиеся» -  студенти, вчені-колеги Ковальзона, журналісти? Незрозуміло.  По-друге, очевидна фамільярність і неоднозначність висловів автора впадає у вічі. Залишається лише здогадуватись, що під «дурацким графиком» йдеться про режим сну,  а «общепризнанный научный факт» кимось доведена теорія .

Журналістські «ляпи»

Журналістка згадує про існування чотирьох фаз сну, однак пояснення їм дає зовсім нелогічно - називає лише першу і четверту, другу і третю чомусь залишає поза увагою.

Залишає здогадку після прочитання і таке речення: «человеческий сон отличается от сна нормальных животных». Що таке «нормальные животные» - невідомо, тоді, за логікою А.Казанцевої мали б існувати і «ненормальные животные», однак такі науці досі невідомі.

Автор статті окрім того, виявляє певну некомпетентність в досліджуваній темі. Її фраза «что именно происходит при недостатке сна у людей, исследовать довольно трудно, намного проще работать с крысами…» викликає певний конфуз. По-перше, дисфункції сну вже давно вивчені і описані психіатрами, а по-друге, зіставляти роботу вчених з людьми і пацюками не зовсім коректно і етично.

Необґрунтованість тверджень

У статті часто згадуються дослідження, наукові співтовариства, безособові вчені і піддослідні, на які немає жодних посилань чи цитат, через це постає питання  правдивості матеріалу. Наприклад: «антропологические исследования примитивных культур подтверждают, что…», «идея о том, что… подтверждается множеством экспериментов», «сегодня научное сообщество уже не сомневается в самом факте…» і т.д.

 Невідомо, якими джерелами послуговувалась журналістка, відтак стаття втрачає найголовніший аспект – достовірність.

Розфокусування уваги, відсутність основної ідеї

Цей недолік є вкрай важливим, адже через розмитість головного «месиджу» автора, відповідно і читач отримує нечітке розуміння викладеного матеріалу.  Спочатку у статті йдеться про важливість прокидання після завершення чергової фази сну, потім – про корисність і природність денного сну, надалі ця теза самим же вченим і спростовується: «…для нашего хорошего запоминания неважно, когда мы поспали – днём или ночью».  Після цього авторка вдається до пояснення вкрай складною науковою мовою про поняття біологічного годинника людини, де приходить до необґрунтованого висновку, що він працює за 25-годинним графіком, а не 24-годинним, як прийнято вважати.

Далі у статті починається своєрідний хаос – журналістка переказує ідеї Ковальзона без якої-небудь структуризації. Читач дізнається і про ідеї гіпнопедії, і про зацікавлення Ковальзона антиутопічними, сатиричними ідеями британського письменника О.Хакслі.

Гадаю, найкращим вирішенням такої проблеми було, якби авторка обрала  один певний аспект, ідею того ж вченого Ковальзона і проаналізувала його, додавши інші джерела, та думки інших експертів.

Відсутність альтернативної точки зору

Єдиним цитованим джерелом у даній статі є вже згадуваний вчений-біолог Володимир Ковальзон, провідний науковий співробітник Інституту проблем екології та еволюції ім. А.Н. Северцова РАН. Зрозуміло, що стаття присвячена саме його доповіді, однак відсутність інших поглядів перетворює статтю на оду вченому Ковальзону, що є неприпустимим для журналістики в цілому.

Авторитетність цитованого вченого

Найважливіший аспект – це твердження самого Ковальзона, ідеї якого представляються авторкою статті як незаперечні істини. Журналістка їх не аналізує, хоча доктор біологічних наук подекуди висловлюється вкрай суперечливо. Зокрема, А.Казанцева наводить такі прямі і  непрямі цитати: «… лучше всего мы запоминаем всякую дрянь, так сказать, неприятности..», «Ковальзон считает, что возможность высыпаться должна быть у каждого, даже если он мутант». Гадаю, коментарі тут зайві.

Джерело: Science & Technologies  RF

http://strf.ru/material.aspx?CatalogId=222&d_no=36577 

Завдання 1. Джерела наукової інформації в Інтернеті:

1. www.who.int World Health Organization
2. http://www.scicentral.com  Gateway to the science news sources
3. http://news.sciencemag.org International weekly science journal
4. http://www.newscientist.com   Science News Resource
5. http://www.sciencedaily.com Latest research news
6. http://www.nsf.gov National Science Foundation
7. http://www.nature.com Science and medicine news
8. http://science.nasa.gov Наукові ресурси НАСА
9. http://www.nas.gov.ua Головний портал НАН України
10. http://novostinauki.ru Агрегатор наукових новин